відлучений
ВІДЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відлучи́ти.
Микола все був "при смерті", вважав сам себе чужинцем, відлученим, а все-таки не вмирав (Фр., IV, 1950, 386);
Недовго жила її від грудей відлучена дитина (Кобр., Вибр., 1954, 86).
Словник української мови (СУМ-11)