відпирати

Відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відіпра́ти, відперу́, -пере́ш, -перу́ть

відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відпе́рти, відіпру́, віді́преш, -пруть

Значення в інших словниках

1. відпирати — відпира́ти 1 дієслово недоконаного виду відмикати розм. відпира́ти 2 дієслово недоконаного виду перучи відмивати бруд  Орфографічний словник української мови
2. відпирати — I -аю, -аєш, недок., відперти, відіпру, відіпреш, док., перех., розм. 1》 рідко. Те саме, що відмикати 1). 2》 Силою змушувати відступити назад; відтискувати. 3》 тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись. II -аю, -аєш, недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпирати — 1. відмикати, відімкнути, повідмикати, відсовувати, відсувати, відсунути, повідсувати, відчиняти, відчинити, повідчиняти, відщіпати, відщепнути, повідщіпати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. відпирати — ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, віді́пре́ш, док., розм. 1. що. Те саме, що відмика́ти 1. – Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, – гукав Карпо (І.  Словник української мови у 20 томах
5. відпирати — ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти.  Словник синонімів української мови
6. відпирати — ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, відіпре́ш, док., перех., розм. 1. рідко. Те саме, що відмика́ти 1. — Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, — гукав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 375); Оце опудало погане Латинів город одіпре (Котл.  Словник української мови в 11 томах