відпирати

ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, відіпре́ш, док., перех., розм.

1. рідко. Те саме, що відмика́ти 1.

— Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, — гукав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 375);

Оце опудало погане Латинів город одіпре (Котл., І, 1952, 268);

Нічліг тільки що одперли (Тесл., Вибр., 1950, 46).

2. Силою змушувати відступити назад; відтискувати.

— Як же її [татарву] геть уже відперли на низ,.. — живуть собі наші козаки та наживаються (Мирний, І, 1954, 183);

// Протидіяти натискові.

Хмари снігу.. розпинали широкі свої крила, відпирали напір дикого вихру (Коб., І, 1956, 552);

*Образно. Смерти не одперти (Номис, 1864, № 8240).

3. тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись.

Відпер у млин мішок жита (Сл. Гр.).

ВІДПИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВІДІПРА́ТИ, відперу́, відпе́реш; мин. ч. відіпра́в, ла, ло; док., перех. Перучи, відмивати бруд з одягу, білизни тощо.

— Цієї весни куряна буря ішла якась масляниста.. Так, було, насіче за день, що потім не відмиєшся, одягу не відпереш — хоч повикидай (Гончар, Тронка, 1963, 280);

// Перучи, робити чистою білизну тощо.

Значення в інших словниках

1. відпирати — відпира́ти 1 дієслово недоконаного виду відмикати розм. відпира́ти 2 дієслово недоконаного виду перучи відмивати бруд  Орфографічний словник української мови
2. відпирати — I -аю, -аєш, недок., відперти, відіпру, відіпреш, док., перех., розм. 1》 рідко. Те саме, що відмикати 1). 2》 Силою змушувати відступити назад; відтискувати. 3》 тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись. II -аю, -аєш, недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпирати — 1. відмикати, відімкнути, повідмикати, відсовувати, відсувати, відсунути, повідсувати, відчиняти, відчинити, повідчиняти, відщіпати, відщепнути, повідщіпати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. відпирати — ВІДПИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДПЕ́РТИ, відіпру́, віді́пре́ш, док., розм. 1. що. Те саме, що відмика́ти 1. – Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів, – гукав Карпо (І.  Словник української мови у 20 томах
5. відпирати — ВІДТИ́СНУТИ (натискаючи, силою змусити когось віддалитися, відступити з певного місця), ВІДТІСНИ́ТИ, ВІДТЕ́РТИ розм., ВІДПЕ́РТИ розм. — Недок.: відти́скувати, відтиска́ти, відтісня́ти, відтира́ти, відпира́ти.  Словник синонімів української мови
6. відпирати — Відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відіпра́ти, відперу́, -пере́ш, -перу́ть відпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; відпе́рти, відіпру́, віді́преш, -пруть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)