відробляти

Відробля́ти, -бля́ю, -бля́єш і відро́блювати, -ро́блюю, -блюєш; відроби́ти, -роблю́, -ро́биш, -ро́блять

Значення в інших словниках

1. відробляти — відробля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відробляти — -яю, -яєш, недок., відробити, -облю, -обиш; мн. відроблять; док., перех. і неперех. 1》 Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф. 2》 тільки док. Пропрацювати певний час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відробляти — ВІДРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. ВІДРОБИ́ТИ, облю́, о́биш; мн. відро́блять; док., що і без прям. дод. 1. Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф. Люди одробляли панам за поле (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відробляти — ВІДРОБЛЯ́ТИ (виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг), ВІДПРАЦЬО́ВУВАТИ, ВІДПРЯДА́ТИ заст. (віддавати борг прядінням); ВІДСА́ПУВАТИ заст. (віддавати борг сапанням); ВІДШИВА́ТИ заст. (віддавати борг шиючи). — Док.  Словник синонімів української мови
5. відробляти — ВІДРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРОБИ́ТИ, облю́, о́биш; мн. відро́блять; док., перех. і неперех. 1. Виконувати певну роботу за що-небудь одержане, позичене; працею віддавати борг, штраф. Люди одробляли панам за поле (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. відробляти — Відробля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відробити, -блю, -биш, гл. 1) Отрабатывать, отработать. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам відробив. Рудч. Ск. II. 9. Иногда просто взамѣнъ работы получить что-либо. Хомина жінка одробила десь курочку і приносе додому.  Словник української мови Грінченка