відробіток —
відробі́ток іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
відробіток —
-тку, ч. Повертання боргу працею. || перев. мн. У дореволюційний період – виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відробіток —
ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Ганна Барвінок); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (С. Скляренко); // мн., іст.
Словник української мови у 20 томах
відробіток —
ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл.
Словник української мови в 11 томах
відробіток —
Відробіток, -тку м. = відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. І. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.
Словник української мови Грінченка