відробіток

ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч.

Повертання боргу працею.

Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Ганна Барвінок);

Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (С. Скляренко);

// мн., іст. У царській Росії – виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти і т. ін.

– Я оце надумала... пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки... (М. Коцюбинський);

Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. відробіток — відробі́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відробіток — -тку, ч. Повертання боргу працею. || перев. мн. У дореволюційний період – виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відробіток — Відробі́ток, -тку; -бі́тки, -тків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. відробіток — ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл.  Словник української мови в 11 томах
5. відробіток — Відробіток, -тку м. = відробок. Позичте.... карбованця на відробіток. Левиц. І. 69. Ти б позичив у кого небудь на відробіток. О. 1861. XI. 111.  Словник української мови Грінченка