Значення в інших словниках
-
відрубний —
відру́бний прикметник окремий, ізольований, уривчастий відрубни́й прикметник який відрубується
Орфографічний словник української мови
-
відрубний —
Відру́бний. Окремий. Руска народність не є нічиєю причепою, а сама для себе відрубна і самостійна (Б., 1895, 11, 2) // пол. odrębny — окремий, особливий.
Українська літературна мова на Буковині
-
відрубний —
I відрубн`ий-а, -е. 1》 Стос. до відрубу (у 2 знач.). 2》 іст. Прикм. до відруб 3). II відр`убний-а, -е. 1》 Який перебуває, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. 2》 Уривчастий (про мову, слова).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відрубний —
ВІДРУБНИ́Й, а́, е́, іст. Стос. до відрубу (у 3 знач.). Закон від 14 червня 1910 р. давав право на перехід усієї сільської громади і селища з подвірним землеволодінням до відрубних ділянок за згодою простої більшості сільського сходу (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
відрубний —
відру́бний окремий, осібний (ст): Поодинокі оборонці мали приготовити відрубні ділянки, приміром, шкільництво, університетську справу, колонізацію і т.д. (Шухевич)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
відрубний —
див. одинокий
Словник синонімів Вусика
-
відрубний —
ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ.
Словник синонімів української мови
-
відрубний —
ВІДРУ́БНИЙ, а, е. 1. Який перебував, міститься окремо або відокремлений від чого-небудь. Хуторець мій одрубний (Барв., Опов.., 1902, 307). 2. Уривчастий (про мову, слова). У хаті стало тихо-тихо, тільки..
Словник української мови в 11 томах
-
відрубний —
Відрубний, -а, -е 1) Отдѣльный, обособленный. 2) Совершенно отличный, иной. Желех.
Словник української мови Грінченка