Значення в інших словниках
-
відчуження —
відчу́ження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
відчуження —
Продаж, дарування, міна. англ. alienation; нім. Einteigung f=, -en; угор. elkobzás; рос. отчуждение.
Словник із соціальної роботи
-
відчуження —
Центральне поняття в сучасній соціальній і політичній теорії, теології, соціології та психології. Простіше кажучи, відчуження стосується умов відокремлення чи відсторонення.
Енциклопедія політичної думки
-
відчуження —
-я, с. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
відчуження —
ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Я. Гримайло); Моїм супутникам .. потрібен ..
Словник української мови у 20 томах
-
відчуження —
У філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій філософії Г.Ґ. Геґеля, Л. Фоєрбаха, К. Маркса, в екзистенціалізмі.
Універсальний словник-енциклопедія
-
відчуження —
ВІДЧУЖЕННЯ — фундаментальна метаморфоза людської діяльності, наслідки якої (як і сам процес) стають непідвладними її суб'єктові. Один із найтиповіших виявів В. — зображуване в давньогрецьких трагедіях "невлучання у ціль".
Філософський енциклопедичний словник
-
відчуження —
ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (Рад.
Словник української мови в 11 томах
-
відчуження —
рос. отчуждение передача землі, майна, що належать одній особі, у власність іншій особі. В. відбувається головним чином з ініціативи первинного власника на основі договору з особою, яка хоче придбати майно...
Eкономічна енциклопедія