Словник української мови в 11 томах

відчуження

ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1.

Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (Рад. літ-во, 2, 1957, 13);

Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 18);

Конфіскація означає відчуження власності без відшкодування (Ленін, 6, 1949, 385).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відчуження — відчу́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. відчуження — Продаж, дарування, міна. англ. alienation; нім. Einteigung f=, -en; угор. elkobzás; рос. отчуждение.  Словник із соціальної роботи
  3. відчуження — Центральне поняття в сучасній соціальній і політичній теорії, теології, соціології та психології. Простіше кажучи, відчуження стосується умов відокремлення чи відсторонення.  Енциклопедія політичної думки
  4. відчуження — -я, с. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відчуження — ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Я. Гримайло); Моїм супутникам .. потрібен ..  Словник української мови у 20 томах
  6. відчуження — У філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій філософії Г.Ґ. Геґеля, Л. Фоєрбаха, К. Маркса, в екзистенціалізмі.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. відчуження — ВІДЧУЖЕННЯ — фундаментальна метаморфоза людської діяльності, наслідки якої (як і сам процес) стають непідвладними її суб'єктові. Один із найтиповіших виявів В. — зображуване в давньогрецьких трагедіях "невлучання у ціль".  Філософський енциклопедичний словник
  8. відчуження — Відчу́ження, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відчуження — рос. отчуждение передача землі, майна, що належать одній особі, у власність іншій особі. В. відбувається головним чином з ініціативи первинного власника на основі договору з особою, яка хоче придбати майно...  Eкономічна енциклопедія