відчуження

Продаж, дарування, міна.

англ. alienation; нім. Einteigung f=, -en; угор. elkobzás; рос. отчуждение.

Значення в інших словниках

1. відчуження — відчу́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відчуження — Центральне поняття в сучасній соціальній і політичній теорії, теології, соціології та психології. Простіше кажучи, відчуження стосується умов відокремлення чи відсторонення.  Енциклопедія політичної думки
3. відчуження — -я, с. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відчуження — ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Коли ж зустріла [Христя] якось [Борового].., зміряла його потемнілим, сповненим докору і відчуження поглядом (Я. Гримайло); Моїм супутникам .. потрібен ..  Словник української мови у 20 томах
5. відчуження — У філософському розумінні процес відокремлення продуктів праці, ідеалів, соціальних інститутів від своїх творців і протиставлення себе їм як самостійної дійсності; одна з основних категорій філософії Г.Ґ. Геґеля, Л. Фоєрбаха, К. Маркса, в екзистенціалізмі.  Універсальний словник-енциклопедія
6. відчуження — ВІДЧУЖЕННЯ — фундаментальна метаморфоза людської діяльності, наслідки якої (як і сам процес) стають непідвладними її суб'єктові. Один із найтиповіших виявів В. — зображуване в давньогрецьких трагедіях "невлучання у ціль".  Філософський енциклопедичний словник
7. відчуження — Відчу́ження, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. відчуження — ВІДЧУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відчу́жити й відчу́житися 1. Художньо зображуючи потворне в дійсності, відчуження людської особи і засуджуючи потворне, автор уже цим бореться за прекрасне (Рад.  Словник української мови в 11 томах
9. відчуження — рос. отчуждение передача землі, майна, що належать одній особі, у власність іншій особі. В. відбувається головним чином з ініціативи первинного власника на основі договору з особою, яка хоче придбати майно...  Eкономічна енциклопедія