Значення в інших словниках
-
війт —
Виборний голова громади [XIX] Зазначує лише, що цісар «вислухав опінії Станів при унормуванні способу вибирання війтів і присяжних у сільських громадах [XIX] — сільський староста [IV,VI,XI] — староста сільської громади [I,V,VII,IX] — начальник сільської громади, сільський староста [II,III]
Словник з творів Івана Франка
-
війт —
війт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
війт —
(сільський) староста, голова.
Словник синонімів Караванського
-
війт —
[в'ійт] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
війт —
-а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі та в Україні (в 15-18 ст.). || заст. Сільський староста. || У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – голова волосної управи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
війт —
ВІЙТ, а, ч. 1. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та в Україні в XV–XVIII ст.
Словник української мови у 20 томах
-
війт —
Бодай ніхто, чесний, війтом не був. Бувши чесним війтом, не догодиш громаді і стягнеш на себе ворожнечу. Війт завинив, а громада відповідає. За війтові помилки, чи надужиття відповідає громада. Волю хорувати, як війтувати.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
війт —
Спадкова посада у містах і селах з магдебурзьким правом
Словник застарілих та маловживаних слів
-
війт —
1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст.
Універсальний словник-енциклопедія
-
війт —
СТА́РОСТА іст. (керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування), ГОЛОВА́, ВІЙТ, СО́ЛТИС зах. (сільський).
Словник синонімів української мови
-
війт —
ВІЙТ, а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок.
Словник української мови в 11 томах
-
війт —
Війт, -та м. 1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт. Ном.
Словник української мови Грінченка