вісниця

Ві́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць

Значення в інших словниках

1. вісниця — ві́сниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вісниця — -і. Жін. до вісник 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вісниця — ВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́сник 1, 2. Ластівко, ти, вісниця добра, зупинись біля мого двора (М. Сингаївський); Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. вісниця — ВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́сник 1, 2. Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху, і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Шовк.  Словник української мови в 11 томах