в’язальник —
В’ЯЗА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто в’яже (в 1, 3 знач.). — А багато до неї [машини] треба? — Нащо багато? Всього.. в’язальників з десяток (Мирний, IV, 1955, 242); — Чи ба, який косар! Чи ба, який в’язальник, — промовляв старий (Л. Янов.
Словник української мови в 11 томах