в’язальник

В’ЯЗА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто в’яже (в 1, 3 знач.).

— А багато до неї [машини] треба? — Нащо багато? Всього.. в’язальників з десяток (Мирний, IV, 1955, 242);

— Чи ба, який косар! Чи ба, який в’язальник, — промовляв старий (Л. Янов., І, 1959, 388);

З полотна, знятого в’язальниками за тиждень.., вийде додатково понад 11 тисяч дитячих костюмчиків (Рад. Укр., 11.XI 1961, 1).

Значення в інших словниках

1. в’язальник — В’яза́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)