в’язальниця

В’ЯЗА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до в’яза́льник.

Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376);

За косарями в’язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв’язуючи їх крутими перевеслами (Ле, Історія радості, 1947, 183).