гарбузиння —
гарбузи́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
гарбузиння —
-я, с. Стебла та листя гарбуза; огудина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гарбузиння —
ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с. Стебла та листя гарбуза; огудина. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (І. Нечуй-Левицький); Я поліз попід тином, поза купою гною, мимо гарбузиння, увійшов тихо в темні сіни й спинивсь перед хатніми дверима (О.
Словник української мови у 20 томах
гарбузиння —
ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків).
Словник синонімів української мови
гарбузиння —
ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с. 1. Стебла та листя гарбуза; огудина. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Н.-Лев., II, 1956, 262); *У порівн. І ще на моїх очах теліпалося якесь клоччя од сну, а ноги плутались, мов у гарбузинні, а ми вже з хати вийшли у свіжу темряву (Вас., І, 1959, 309).
Словник української мови в 11 томах