гарбузиння

ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с.

1. Стебла та листя гарбуза; огудина.

Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Н.-Лев., II, 1956, 262);

*У порівн. І ще на моїх очах теліпалося якесь клоччя од сну, а ноги плутались, мов у гарбузинні, а ми вже з хати вийшли у свіжу темряву (Вас., І, 1959, 309).

Значення в інших словниках

1. гарбузиння — гарбузи́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гарбузиння — -я, с. Стебла та листя гарбуза; огудина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарбузиння — ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с. Стебла та листя гарбуза; огудина. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (І. Нечуй-Левицький); Я поліз попід тином, поза купою гною, мимо гарбузиння, увійшов тихо в темні сіни й спинивсь перед хатніми дверима (О.  Словник української мови у 20 томах
4. гарбузиння — див. стебло  Словник синонімів Вусика
5. гарбузиння — ОГУ́ДИНА збірн. (стебла виткої або сланкої рослини — перев. про родину гарбузових), ГУ́ДИНА, ОГУ́ДИННЯ, ГУ́ДИННЯ́, БА́ТІ́Г (одне таке стебло), О́ГУД діал.; ГАРБУЗИ́ННЯ (стебла гарбузів); ОГІРЧИ́ННЯ (стебла огірків).  Словник синонімів української мови
6. гарбузиння — Гарбузи́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)