гарбузик
ГАРБУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гарбу́з.
У хаті на вікнах теж лежали маленькі червоненькі гарбузики, він не пам’ятав, як вони називаються і чи їх їдять (Мушк., День.., 1967, 22);
*У порівн. Червоновидий [хлопчик], як гарбузик (Григ., Вибр., 1959, 340).
Словник української мови (СУМ-11)