гарбузик
ГАРБУ́ЗИК, а, ч.
Зменш. до гарбу́з.
Десь межі трошки підпасла, десь гарбузик урвала, десь пасиночок уломила (В. Стефаник);
У хаті на вікнах теж лежали маленькі червоненькі гарбузики, він не пам'ятав, як вони називаються і чи їх їдять (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Червоновидий [хлопчик], як гарбузик (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)