гарбузиння
ГАРБУЗИ́ННЯ, я, с.
Стебла та листя гарбуза; огудина.
Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (І. Нечуй-Левицький);
Я поліз попід тином, поза купою гною, мимо гарбузиння, увійшов тихо в темні сіни й спинивсь перед хатніми дверима (О. Довженко);
Він .. побіг, спотикаючись об пересохле гарбузиння (К. Гриб);
* У порівн. І ще на моїх очах теліпалося якесь клоччя од сну, а ноги плутались, мов у гарбузинні, а ми вже з хати вийшли у свіжу темряву (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)