генерал —
генера́л іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
генерал —
[геинеирал] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
генерал —
-а, ч. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. || Звання керівних осіб деяких цивільних відомств. Бригадний генерал — у багатьох арміях світу те саме, що генерал-майор. Генерал армії — найвище генеральське звання, а також особа з цим званням.
Великий тлумачний словник сучасної мови
генерал —
ГЕНЕРА́Л, а, ч. 1. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясці генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Г.
Словник української мови у 20 томах
генерал —
Кров жовнярів, робить славних генералів. Військо проливає свою кров, а генерал бере похвалу. Ліпше здоровий жовнір, як хорий генерал. Здоровий жовняр годеи боротись, а генерал ні. Найліпший генерал, то мороз. Бо всі його слухають і огрівають хати, як на команду.
Приповідки або українсько-народня філософія
генерал —
генера́л (від лат. generalis – загальний, спільний) військове звання або чин вищого командного складу збройних сил, а також керівних осіб деяких цивільних відомств.
Словник іншомовних слів Мельничука
генерал —
У наземних і повітряних військах вищий від полковника офіцерський ступінь; у військово-морському флоті йому відповідає ступінь адмірала.
Універсальний словник-енциклопедія
генерал —
ГЕНЕРА́Л, а, ч. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
генерал —
Генерал, -ла м. Генералъ. Тут де не взялись генерали, сенатори. Рудч. Ск. II. 10.
Словник української мови Грінченка