генерал

Генера́л, -ла; -ра́ли, -лів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. генерал — ГЕНЕРА́Л, а, ч. 1. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясці генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Г. Словник української мови у 20 томах
  2. генерал — Кров жовнярів, робить славних генералів. Військо проливає свою кров, а генерал бере похвалу. Ліпше здоровий жовнір, як хорий генерал. Здоровий жовняр годеи боротись, а генерал ні. Найліпший генерал, то мороз. Бо всі його слухають і огрівають хати, як на команду. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. генерал — Генерал, -ла м. Генералъ. Тут де не взялись генерали, сенатори. Рудч. Ск. II. 10. Словник української мови Грінченка
  4. генерал — -а, ч. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. || Звання керівних осіб деяких цивільних відомств. Бригадний генерал — у багатьох арміях світу те саме, що генерал-майор. Генерал армії — найвище генеральське звання, а також особа з цим званням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. генерал — [геинеирал] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  6. генерал — ГЕНЕРА́Л, а, ч. Військове звання або чин вищого командного складу армії, а також особа з цим званням. У колясі генерал, з золотими китицями на плечах, на грудях золота звізда, а на шиї усе хрести (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. генерал — генера́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. генерал — генера́л (від лат. generalis – загальний, спільний) військове звання або чин вищого командного складу збройних сил, а також керівних осіб деяких цивільних відомств. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. генерал — У наземних і повітряних військах вищий від полковника офіцерський ступінь; у військово-морському флоті йому відповідає ступінь адмірала. Універсальний словник-енциклопедія