гліцерин

Гліцери́н, -ну, -нові (гр. основа)

Значення в інших словниках

1. гліцерин — гліцери́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гліцерин — -у, ч. Густа, в'язка, солодка рідина, розчинна у воді. Застосовують у медицині, косметиці, у виробництві лікерів, нітрогліцерину тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гліцерин — ГЛІЦЕРИ́Н, у, ч. Густа безбарвна рідина, яку одержують із жирів і використовують у медицині, техніці. На двох платформах, вантажених вибухівкою, селітрою, гліцерином, детонуючими шнурами, підвелися, скинули пілотки...  Словник української мови у 20 томах
4. гліцерин — гліцери́н (від грец. γλυκερός – солодкий) органічна сполука, найпростіший триатомний спирт; безбарвна сиропоподібна рідина, солодка на смак. Застосовують у виробництві вибухових речовин, у поліграфічній, текстильній, паперовій промисловості тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. гліцерин — Органічна сполука, алкоголь, молекула якого містить три гідроксильні групи (найпростіший тригідроксильний алкоголь); солодка на смак масляниста рідина, яку одержують, гол.  Універсальний словник-енциклопедія
6. гліцерин — ГЛІЦЕРИ́Н, у, ч. Густа солодка рідина, яку одержують із жирів і використовують у медицині, техніці. Досліди показали, що другий компонент жиру — гліцерин також може утворюватися з глюкози (Наука.., 9, 1957, 18).  Словник української мови в 11 томах