годинникар —
годинника́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
годинникар —
-я, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники.
Великий тлумачний словник сучасної мови
годинникар —
ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Фахівець, який виготовляє годинники; майстер, що їх ремонтує. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (І.
Словник української мови у 20 томах
годинникар —
ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр.
Словник української мови в 11 томах