годинникар
ГОДИННИКА́Р, я́, ч.
Фахівець, який виготовляє годинники; майстер, що їх ремонтує.
Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (І. Франко);
Він розшукав годинникаря, – його майстерня якраз на базарі (Б. Харчук);
Я вдарив кулаком по прилавку і розбив свій годинник.., загарчав і побіг... до годинникаря (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)