1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

годинникар

Годинника́р, -ря́; -карі́, -рі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годинникар — годинника́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. годинникар — -я, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годинникар — ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Фахівець, який виготовляє годинники; майстер, що їх ремонтує. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (І. Словник української мови у 20 томах
  4. годинникар — ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр. Словник української мови в 11 томах