годинникар
годинника́р
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годинникар — -я, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годинникар — ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Фахівець, який виготовляє годинники; майстер, що їх ремонтує. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (І. Словник української мови у 20 томах
- годинникар — Годинника́р, -ря́; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- годинникар — ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр. Словник української мови в 11 томах