1. Словник української мови в 11 томах

годинникар

ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники.

Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (Фр., IV, 1950, 205);

Високу оцінку нашій годинниковій промисловості дали англійські годинникарі, які відвідали влітку 1956 року Радянський Союз (Наука.., 12, 1960, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годинникар — годинника́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. годинникар — -я, ч. Робітник, який виготовляє, і майстер, що ремонтує годинники. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годинникар — ГОДИННИКА́Р, я́, ч. Фахівець, який виготовляє годинники; майстер, що їх ремонтує. Любив оповідати [Чемеринський] давні цехові історії. Про годинникаря, що зробив для свойого [свого] міста премудрий годинник (І. Словник української мови у 20 томах
  4. годинникар — Годинника́р, -ря́; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)