грабунок —
грабу́нок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
грабунок —
-нку, ч. Те саме, що грабіж 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
грабунок —
ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. Пріся зрозуміла, що грабунок чинили не татари, а поляки (А. Кащенко); По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка); –...
Словник української мови у 20 томах
грабунок —
ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців.
Словник синонімів української мови
грабунок —
ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1. По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л. Укр., І, 1951, 380); — Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, — на грабунок не пішов би. Соромно (Кол., На фронті.., 1959, 68).
Словник української мови в 11 томах
грабунок —
Грабунок, -нку м. Грабежъ. Стор. II. 185.
Словник української мови Грінченка