грабунок
ГРАБУ́НОК, нку, ч. Те саме, що грабі́ж 1.
По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л. Укр., І, 1951, 380);
— Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, — на грабунок не пішов би. Соромно (Кол., На фронті.., 1959, 68).
Словник української мови (СУМ-11)