грабунок
ГРАБУ́НОК, нку, ч.
Те саме, що грабі́ж 1.
Пріся зрозуміла, що грабунок чинили не татари, а поляки (А. Кащенко);
По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка);
– Я, коли б навіть з голоду довелося помирати, – на грабунок не пішов би. Соромно (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)