гребінець —
гребіне́ць іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гребінець —
-нця, ч. 1》 Довгаста пластинка з зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски. 2》 Зменш.-пестл. до гребінь 3-5). 3》 мн. Рогові бахромки, які відростають до зими по краях пальців лап птахів родини куроподібних.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гребінець —
Двостулковий морський молюск; стулки радіально-ребристі, діаметром до 17 см, в замковій частині прямі; деякі види г. їстівні.
Універсальний словник-енциклопедія
гребінець —
стри́гти (всіх) під одну́ гребі́нку (гребіне́ць). Однаково оцінювати всіх або багатьох. — Ага, одрубники. Столипінці.— І з цікавістю приглядався до осель, що з десяток їх розкинулись ліворуч понад шляхом. ..
Фразеологічний словник української мови
гребінець —
ГРЕБІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Довгаста пластинка з зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски. Дістала [Софія] ..штучний гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
гребінець —
Гребінець, -нця м. Гребенка, гребень, гребешокъ. Вас. 164. Стояла Мар'я під вінцем, розчесала русу косу гребінцем. Чуб. ІІІ. 207.
Словник української мови Грінченка