гребінець
ГРЕБІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Довгаста пластинка з зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски.
Дістала [Софія] ..штучний гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр., III, 1952, 541);
Мати сиділа на полу, в самій сорочці й спідниці, розчісувала гребінцем сиве рідке волосся (Коп., Вибр., 1953, 28).
2. Зменш.-пестл. до гре́бінь 3-5.
Харчовими відходами.. свійської птиці є голівки, гребінці, шийки, крильця, ніжки (Технол. пригот. їжі, 1957, 64);
Зелені хвилі з білими гребінцями поспішали назустріч пароплаву (Донч., III, 1956, 203).
Словник української мови (СУМ-11)