гречаник —
ГРЕЧА́НИК, а, ч., розм. 1. Хлібний виріб з гречаного борошна. От цар знов загадує, щоб невістки напекли гречаників і принесли йому: хто краще пече? (Укр.. казки, 1951, 173); Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Донч.
Словник української мови в 11 томах
гречаник —
Гречаник, -ка м. 1) Родъ хлѣба изъ гречневой муки. Чуб. VII. 445. Сим. 15. Невістки напекли гречаників. Рудч. Ск. II. 101. 2) Въ загадкѣ: человѣкъ. Ном. ст. 294, № 122. 3) Названіе пѣсни. Почали співати «Гриця» потім «Бурлаку», «Чоботи» і «Гречаники». Левиц. І. 349.
Словник української мови Грінченка