грінка —
грі́нка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири грі́нки
Орфографічний словник української мови
грінка —
-и, ж. 1》 Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. 2》 діал. Невеликий шматок чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грінка —
уби́ти (пійма́ти) грі́нку в кого і без додатка. Мати вигоду, користь, виграти що-небудь. Дидону мав він (Еней) мов за жінку, Убивши добру в неї грінку, Мутив, як на селі москаль (І.
Фразеологічний словник української мови
грінка —
ГРІНКИ́ (підсмажені скибки хліба), ПОТА́ПЦІ. — А моя ще до війни кожного ранку грінки на свинячому смальцеві смажила (Григорій Тютюнник); Коли й яблук напечемо, губ напряжемо, потапців ізробимо, да й живемо (Ганна Барвінок).
Словник синонімів української мови
грінка —
ГРІ́НКА, и, ж. 1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97). 2. діал. Невеликий шматок чого-небудь. Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Март.
Словник української мови в 11 томах
грінка —
Грінка, -ки ж. 1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98. 2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк.
Словник української мови Грінченка