грінка
ГРІ́НКА, и, ж.
1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба.
З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
2. діал. Невеликий шматок чого-небудь.
Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Март., Тв., 1954, 158);
Два рази на день давав [Микола] йому чаю і дві грінки хліба (Калин, Закарп. казки, 1955, 160).
◊ Уби́ти (пійма́ти) [до́бру] грі́нку — мати вигоду, користь, виграти що-небудь.
[Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Кроп., II, 1958, 333).
Словник української мови (СУМ-11)