грімниця
ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка.
Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485);
Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152).
Словник української мови (СУМ-11)