грімко

ГРІ́МКО. Присл. до грімки́й 1.

Він од горілки весь обдувся І грімко так на їх гукнув: — Мовчіть!.. (Котл., 1,1952, 97);

Матроси вийшли з автобуса й одразу почули, як грімко і тягуче співало розбурхане море (Кучер, Прощай.., 1957, 18).

Значення в інших словниках

1. грімко — грі́мко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. грімко — Присл. до грімкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грімко — Грі́мко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. грімко — Грімко нар. Звучно.  Словник української мови Грінченка