грімниця

БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Рильський); За дідовим тином крешуть блискавиці. За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу (О. Довженко). Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (В. Кучер); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. грімниця — грімни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. грімниця — -і, ж. Блискавка з громом; блискавка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грімниця — ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485); Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152).  Словник української мови в 11 томах
4. грімниця — Грімниця, -ці ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = громниця.  Словник української мови Грінченка