грімниця

Грімниця, -ці

ж.

1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9.

2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг.

3) = громниця.

Значення в інших словниках

1. грімниця — грімни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. грімниця — -і, ж. Блискавка з громом; блискавка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грімниця — БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М.  Словник синонімів української мови
4. грімниця — ГРІМНИ́ЦЯ, і, ж. Блискавка з громом; блискавка. Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Горд., І, 1959, 485); Грімниці блиск, мов сталь меча (Перв., І, 1958, 152).  Словник української мови в 11 томах