гугнявий

Гугня́вий і гуня́вий, -ва, -ве

Значення в інших словниках

1. гугнявий — гугня́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гугнявий — -а, -е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. || З носовим відтінком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ (який говорить, співає й т. ін. нерозбірливо, у ніс), ГУ́НЯ́ВИЙ розм. Чулися гугняві голоси двох дідів-рибалок (В. Кучер); (Явдоха:) Піду за того, котрий посвата. (Килина:) Чи гидкий, чи гунявий — однаково? (М. Кропивницький).  Словник синонімів української мови
4. гугнявий — ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав’язала собі світ за тим ледащом… Рябий, гугнявий та ще й злодій (Коцюб., II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Перв., Материн..  Словник української мови в 11 томах
5. гугнявий — Гугнявий, -а, -е Гнусливый, говорящій въ нось. --------------- Гугнявий, -а, -е = гугнявий А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно емірати? К. ЧР. 395.  Словник української мови Грінченка