гуготіти

Гуготі́ти, -гочу́, -готи́ш, -ти́ть

Значення в інших словниках

1. гуготіти — гуготі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гуготіти — Гугоніти, густи, гудіти, стугоніти.  Словник синонімів Караванського
3. гуготіти — -очу, -отиш, недок. Створювати, видавати протяжні, одноманітні звуки, шум, гул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гуготіти — див. горіти; гриміти; густи  Словник синонімів Вусика
5. гуготіти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
6. гуготіти — ГУГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Створювати, видавати протяжні, одноманітні звуки, шум, гул. В грубі повно вогню, аж гуготить (Коцюб., II, 1955, 254); Вода тиснула на шосе, пінилась, розгнівано гуготіла (Бойч.  Словник української мови в 11 томах
7. гуготіти — Гуготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка