Гу́дити, гу́джу, -диш кого, що; не гудь, не гу́дьте
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
гудити —
гу́дити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
гудити —
Критикувати, осуджувати, не похваляти, ганити, кобенити, шпетити, п. судити судом, с. ГАНЬБИТИ, ганьбувати, ОСЛАВЛЯТИ, ославлювати, знеславлювати.
Словник синонімів Караванського
гудити —
-джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гудити —
Доки не згудить, доти й не купить. Хоч і бажає купити товар, то каже, що нездалий. Хоч і гудить, але любить. Обмовляє дівчину, аби хто інший не посватав.
Приповідки або українсько-народня філософія
гудити —
ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.
Словник синонімів української мови
гудити —
ГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кроп.
Словник української мови в 11 томах
гудити —
Гудити, -джу, -диш гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. посл.
Словник української мови Грінченка