гудити
ГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити.
Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кроп., 1955, 8);
Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Стельмах, Хліб.., 1959, 118).
Словник української мови (СУМ-11)