гудок
ГУДО́К, дка́, ч.
1. Механічний свисток для подавання сигналів.
Ця ж фабрика [штучного шовку] виробляла делікатні речі, тому й голос її гудка був дуже делікатний (Ів., Вел. очі, 1956, 23);
Вже гудок на паровозі переривчасто гуде (Забіла, Одна сім’я, 1950, 54).
2. Протяжний низький звук, що утворюється таким свистком.
Знадвору долетів гудок автомобіля (Донч., І, 1956, 477);
Після гудка робітники зібралися в клубі (Панч, В дорозі, 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)