гудок
ГУДО́К², дка́, ч.
Старовинна скрипка з трьома струнами.
Над возами напинали шатра, челядники та холопи прив'язували осторонь коней і волів, розставляли короби з начинням, а дехто грав на гуслях та гудках, скликаючи охочих (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)