гудити

Критикувати, осуджувати, не похваляти, ганити, кобенити, шпетити, п. судити судом, с. ГАНЬБИТИ, ганьбувати, ОСЛАВЛЯТИ, ославлювати, знеславлювати.

Значення в інших словниках

1. гудити — гу́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гудити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гудити — Доки не згудить, доти й не купить. Хоч і бажає купити товар, то каже, що нездалий. Хоч і гудить, але любить. Обмовляє дівчину, аби хто інший не посватав.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. гудити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
5. гудити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. гудити — Гу́дити, гу́джу, -диш кого, що; не гудь, не гу́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гудити — ГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кроп.  Словник української мови в 11 томах
8. гудити — Гудити, -джу, -диш гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. посл.  Словник української мови Грінченка