гусінь —
гу́сінь 1 іменник жіночого роду, істота гусениця — личинка метелика частіше вживається в однині, в тому числі як збірне гу́сінь 2 іменник жіночого роду гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини
Орфографічний словник української мови
гусінь —
[гус'ін'] -сеин'і, ор. -с'ін':у
Орфоепічний словник української мови
гусінь —
-сені, ж. 1》 Те саме, що гусениця 1). 2》 рідко. Те саме, що гусениця 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гусінь —
Личинки комах, що належать до перетинчастокрилих; бл. 30 тис. видів, трапляються в усьому світі; личинки паразитують у личинках ін. комах, часто шкідливих, тому переважно корисні.
Універсальний словник-енциклопедія
гусінь —
ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К.
Словник синонімів української мови
гусінь —
ГУ́СІНЬ, сені, ж. 1. Те саме, що гу́сениця 1. Спустіле дворище заростало бур’янами, в садку гусінь оголила листя на старих грушах (Ле, Хмельницький, І, 1957, 242); Ланка за літо дванадцять раз просапала й прополола буряки, ..
Словник української мови в 11 томах