гусінь
гу́сінь 1
іменник жіночого роду, істота
гусениця — личинка метелика
частіше вживається в однині, в тому числі як збірне
гу́сінь 2
іменник жіночого роду
гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини
Орфографічний словник української мови