гусінь

гу́сінь

-сені, ж.

1》 Те саме, що гусениця 1).

2》 рідко. Те саме, що гусениця 2).

Значення в інших словниках

1. гусінь — гу́сінь 1 іменник жіночого роду, істота гусениця — личинка метелика частіше вживається в однині, в тому числі як збірне гу́сінь 2 іменник жіночого роду гусениця — широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини  Орфографічний словник української мови
2. гусінь — [гус'ін'] -сеин'і, ор. -с'ін':у  Орфоепічний словник української мови
3. гусінь — Личинки комах, що належать до перетинчастокрилих; бл. 30 тис. видів, трапляються в усьому світі; личинки паразитують у личинках ін. комах, часто шкідливих, тому переважно корисні.  Універсальний словник-енциклопедія
4. гусінь — ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К.  Словник синонімів української мови
5. гусінь — Гу́сінь, -сені, -сені, -сінню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гусінь — ГУ́СІНЬ, сені, ж. 1. Те саме, що гу́сениця 1. Спустіле дворище заростало бур’янами, в садку гусінь оголила листя на старих грушах (Ле, Хмельницький, І, 1957, 242); Ланка за літо дванадцять раз просапала й прополола буряки, ..  Словник української мови в 11 томах